ФОРМУВАННЯ ОСНОВНИХ ПРОДУКТИВНИХ ОЗНАК НОРОК ПАСТЕЛЬ РІЗНИХ ВІДТІНКІВ ЗАБАРВЛЕННЯ ХУТРА

Анотація

Жива маса і розмір норок пастель обумовлювалися статтю і коливалися залежно від відтінків забарвлення хутра. Обґрунтовано, що як на момент бонітування, так і підготовки до гону, звірі середнього відтінку забарвлення хутра краще росли і мали суттєву перевагу за живою масою над ровесниками темного та напівтемного відтінків. Самці за величиною показників вагового і лінійного росту як за серіями, так і віковими періодами досліду перевершували самиць. Аналізуючи отримані дані, слід відзначити, що норки всіх груп уже на момент бонітування досягли достатньо високої живої маси, яка варіювала від 2637,1 г до 3360,0 г у самців та від 1153,1 г до 1569,4 г – у самиць. За проведення першої серії досліджень жива маса самців і самиць середнього відтінку забарвлення хутра на момент бонітування була відповідно на 20,0 і 20,5 % більша, порівняно з норками темного відтінку забарвлення хутра. Із віком самці не лише зберегли свою перевагу за живою масою, але й збільшили її порівняно з темними звірами на 24,9 %, у той час як у самиць ця відмінність була лише на 11,2 % більшою. Разом із переведенням звірів усіх груп на раціони, які використовували в період підготовки до гону, жива маса середніх самців знизилася на 13,4 % і самиць – на 19,6 %, темних самців – на 16,8 % і самиць – на 12,9 %, порівняно з живою масою на момент бонітування. Аналогічну картину щодо змін живої маси по періодах росту спостерігали у другу і третю серію досліджень.

Норки середнього відтінку забарвлення хутра виявилися не тільки важчими, але й довшими, порівняно з аналогами інших відтінків. На момент бонітування середня довжина тулуба у самців середнього відтінку забарвлення хутра в першу серію досліджень перевищувала цей показник, порівняно з самцями темного відтінку на 4,2 %, у другу – на 10,6 %. Різниця між самцями середнього відтінку і напівтемними ровесниками становила відповідно 3,1 %, у другу серію досліджень та 4,9 % – у третю. Самиці середнього відтінку забарвлення хутра значно перевершували ровесниць темного відтінку% у першій серії досліджень різниця становила 5,8 %, другій – 13,6 % і третій 8,7 %. Відмінність, порівняно з напівтемними аналогами, становила відповідно 6,9 і 3,0 %.

Звертає на себе увагу те, що за незначним виключенням, зв’язок між основними показниками у матерів і потомків вірогідно значущий, ніж у батьків. Потомки, маючи однакові з батьками відтінки забарвлення хутра, різнилися від останніх за характером зв’язку з живою масою та довжиною тулуба, і навпаки.

Натомість, домінуючий високовірогідний вплив на різноманітність відтінків забарвлення хутра синів (17,4 %) проявили батьки, а дочок (17,9 %), навпаки, – матері. Вплив відтінків забарвлення хутра на формування середніх показників потомків простежувався і за живою масою та довжиною тулуба. Однак, слід зазначити, що на синів, порівняно з дочками, більшим виявився вплив генотипу обох батьків – відповідно 10,7–18,3 % та 12,1–16,1 %.